ще й вималювати. Грин. III. 364. 2) Вырисовывать, вырисовать, выписывать, выписать красками. 3) Разукрашивать, разукрасить. Я вишию, вималюю милому рукавця. Мет. 20.
Ви́манити. См. Виманювати.
Ви́маніжити, жу, жиш, гл. 1) Отколотить, побить. Виманіжив добре, та й пустив. Мнж. 104. 2) Измучить работой. Виманіжив коней, аж мокрі.
Ви́мантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить манта́чкою (см.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.
Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.
Ви́мастити. См. Вимащувати.
Ви́махати. См. Вимахувати.
Вима́хувати, хую, єш, сов. в. ви́махати, хаю, єш, гл. 1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала білу руку, да по пиці втяла. Нп. 2) Намахиваться, намахаться. Добре ж вони, добре вимахали крила. К. Досв. 107.
Ви́мацати, цаю, єш, гл. Выщупать, прощупать.
Ви́мачкатися, каюся, єшся и ви́мачкуватися, куюся, єшся, гл. Выкарабкаться. Перекинулися з возами у яр, та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я далеко від'їхав. Волч. у. Лобод.
Вима́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мастити, щу, стиш, гл. Вымазывать, вымазать, смазывать, смазать.
Вима́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́маститися, щуся, стишся, гл. Вымазываться, вымазаться, смазываться, смазаться.
Ви́мережити. См. Вимережувати.
Вимере́жувати, жую, єш, сов. в. ви́мережити, жу, жиш, гл. Украшать, украсить узорами.
Вимерза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́мерзти, зну, неш, гл. Вымерзать, вымерзнуть.
Ви́мерти. См. Вимірати.
Ви́мерхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться. О. 1862. VI. 60; IV. 77. Циган таки хапав добре, бо вимерхався, не снідавши й нічого. Грин. I. 121. Як вимерхаєшся та виморишся, то все їстимеш. Константиногр. у.
Ви́мести. См. Вимітати.
Ви́метати, таю, єш, гл. Набросать, возвести, насыпать. Щоб мені та виметав високу могилу. Гол. I. 221.
Ви́метикувати, кую, єш, гл. Выдумать, придумать, сочинить. Виметикує оттаку казку, та й продає по чотирі гривні. Канев. у.
Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.
Вимива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́мити, мию, єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі. Шевч. 27.
Вимива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́митися, миюся, єшся, гл. Вымываться, вымыться. До схід сонця охаючують хату і сами вимиваються. Ном. стр. 282, № 427.
Ви́милити, лю, лиш, гл. Измылить.
I. Вимина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́м'яти, мну, неш, гл. Выминать, вымять; мять, напр. овчины при обработкѣ. Вас. 153.
II. Вимина́ти, на́ю, єш, гл. Перегонять, обгонять.
Вимисли́вий, а, е. Капризный, прихотливый. Се батькова дочка, вимислива й пишна, — одцурайсь її. МВ. I. 122.
Ви́мислити. См. Вимишляти.
Ви́мити, ся. См. Вимива́ти, ся.
Вимишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́мислити, слю, лиш, гл. Вымышлять, выдумывать, выдумать. Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила, й не чула. МВ. (О. 1862. III. 43).
Вимі́вка, ки, ж. 1) = Вимова. Мнж. 177. 2) = Вимовка 3. Не може бути вимівка, шоби була винна жінка. Гол. I. 351.
Ви́мін, ну, м. и ви́міна, ни, ж. Обмѣнъ.
Вимі́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́міняти, няю, єш, гл. Вымѣнивать, вымѣнять, обмѣнивать, обмѣнять. Міняли тихо, виміняли лихо. Ном. № 1065.
Ви́мір, ру, м. 1) Промѣръ, измѣреніе. 2) Доля хлѣба за помолъ.
Виміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́мерти, мру, реш, гл. 1) Вымирать, вымереть, перемереть. Кругом його мов вимерли люде. Шевч. 165.
