Словарь української мови (1924)/вимова
| ◀ вимня | Словарь української мови В вимова |
вимовити ▶ |
|
Вимо́ва, ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. Вимо́вка. Ти береш тридцять рублів, а вимовка яка єсть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.