Ви́латати, таю, єш, гл. Наложить заплаты. Кожуха вилатать. О. 1862. V. Кух. 34.
Ви́лаяти, лаю, єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605.
Ви́лежати, ся. См. Вилежувати, ся.
Виле́жувати, жую, єш, сов. в. ви́лежати, жу, жиш, гл. 1) Вылеживать, вылежать. У Пилипівку ніч як море — не виспиш і не вилежиш її. 2) Пролеживать, пролежать. От я зіму вилежала. Ном. № 13923.
Виле́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́лежатися, жуся, жишся, гл. Вылеживаться, вылежаться, пролежать достаточное время. Виспався, та не вилежався. Ном. № 11334.
Ви́летіти. См. Вилітати.
Ви́лечко, ка, с. Ум. отъ вильце.
Вилива́ння, ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Вилива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́лити, ллю, ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оливом. О. 1861. X. 48. Як з во́ску ви́лив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь. Мнж. 171.
Вилива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́литися, ллюся, ллєшся, гл. Выливаться, вылиться; изливаться, излиться. Вилилась вода. Пісня так і виливається із самого серця. Стор. I. 4. Вилилась як з воску в матір.
Ви́ливок, вка, м. Яйцо, снесенное безъ скорлупы. Козел. у. Проклята курка виливки ллє, а нестись — не несеться.
Ви́лизати, ся. См. Вилизувати, ся.
Вили́зувати, зую, єш, сов. в. ви́лизати, жу, жеш, гл. Вылизывать, вылизать.
Вили́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́лизатися, жуся, жешся, гл. Вылизываться, вылизаться.
Ви́линути, ну, неш, гл. Вылетѣть. Де ти, пташко? Вилинь, серце. Шевч. 276.
Ви́линяти, няю, єш, гл. Облинять; отлиняться. Нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє. Рудч. Ск. II. 72.
Ви́лисіти, сію, єш, гл. Оплѣшивѣть.
Вили́скуватися, куюся, єшся, гл. Лосниться, блестѣть. Вус чорний аж вилискується. Стор. II. 11.
Ви́лити, ся. См. Вилива́ти, ся.
Ви́лиці, ць, ж. мн. 1) = Вила 2. Шух. I. 194. Также какъ часть мотови́ла. Шух. I. 150. 2) Въ куркѣ кремневого ружья пластинки, въ которыя вставляется кремень. Шух. I. 299. 3) Въ ножницахъ — часть отъ винта до острыхъ концовъ. Шух. I. 153. 4) Часть цѣпа. См. Вуголов. Шух. I. 166. 5) Боковая сторона морды четвероногаго животнаго. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. Павлогр. у. (Залюбовск.). 6) Затылокъ рыбы. Шух. I. 224.
Ви́лицювати, цюю, єш, гл. Перелицевать.
Вилича́ти, ча́ю, єш, гл. Просвѣчиваться (напр. о тѣлѣ подъ ажурной тканью). Мнж. 177.
Виличко́вувати, вую, єш, сов. в. ви́личкувати, кую, єш, гл. Очищать, очистить шкуру отъ шерсти.
Виліза́ти, за́ю, єш, гл. = Вилазити. Вх. Лем. 398.
Ви́лізти. См. Вилазити.
Ви́ліпити. См. Вилі́плювати.
Вилі́плювати, люю, єш, сов. в. ви́ліпити, плю, пиш, гл. Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш. Ном. № 8725.
Ви́літ, ту, м. 1) Вылетъ. 2) Отлетъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Виліта́ння, ня, с. 1) Вылетъ, вылетаніе. 2) Отлетъ. Ум. Виліта́ннячко. Зозуленько, моя матінко! Та до Петра тобі та куваннячко, після Петра тобі вилітаннячко. Мил. 93.
Виліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́летіти, лечу, тиш, гл. 1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61. 2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20.
Ви́літувати, тую, єш, гл. 1) Провести лѣто. 2) Прокормить въ продолженіе лѣта.
Ви́літуватися, туюся, єшся, гл. Прокормиться въ теченіе лѣта. Вони виїхали, а кішка зосталась; так вона собі по клунях і визімується, і вилітується. Пирят. у.
Ви́лічити, ся. См. Вилічувати, ся.
