гноїти, ною, їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. I. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Константиногр. у.
Ви́гнути, ся. См. Вигинати, ся.
Ви́говор, ру, м. = Вимова 2.
Ви́говорити, ся. См. Виговорювати, ся.
Вигово́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́говорити, рю, риш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. I. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292. 2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити.... рабу Божому (уроки). Мнж. 152. 4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. См. Виговоряти.
Вигово́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́говоритися, рюся, ришся, гл. 1) Наговариваться, наговориться, все высказать, все сказать. Нехай уже, думаю собі, Горбоносиха трохи виговориться (говірка була несказанно). Г. Барв. 429. 2) Отговариваться, отговориться, оправдываться, оправдаться. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору, я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105.
Виговоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Виговорювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Мет. 49. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий). ХС. VII. 421.
Виго́да, ди, ж. 1) Удобство; пріятность. Викопали собі криницю у дворі — добру вигоду зробили. Канев. у. Чужі жінки кохаю а для своєї вигоди. Грин. III. 282. Не їж хліба, не пий води, візьму тебе для вигоди. Мет. Ум. Вигі́дка.
Ви́годинитися. См. Вигодинюватися.
Вигоди́нюватися, нюється, сов. в. ви́годинитися, ниться, гл. безл. Проясняться, проясниться (о погодѣ). Перейде дощ, вигодиниться, протряхне, то й поїдемо. Канев. у.
Ви́годити, джу, диш, гл. Угодить. Як встану раненько, кождому вигоджу. Гол. III. 348. — годи́ну. Выбрать время. Вигодили таку годину, що нікого дома не було. Черк. у.
Ви́годитися, диться, гл. безл. = Ви́годинитися. Як би Бог дав, щоб вигодилось, то можна б і сіно скласти в копиці. Черк. у.
Вигодо́ванець, нця, м. Воспитанникъ, питомецъ. Желех.
Вигодо́ванка, ки, ж. Воспитанница, питомица.
Вигодо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́годувати, дую, єш, гл. Вскармливать, вскормить. Вигодував сина Саву козакам на славу. Макс. Ой мала вдова сина сокола, вигодувала, в військо оддала. Макс. 2) Выкормить, откормить. Вигодувала аж двадцять четверо свиней, та й рахуби їм не дам. Харьк. 3) Израсходовать въ пищу, на кормъ. Попереду треба те сіно вигодувати, а тоді вже й друге давати.
Вигодо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́годуватися, дуюся, єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі. Котл. НП. 356.
Ви́гоїти, ся. См. Вигоювати, ся.
Виго́йкувати, кую, єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п'яна) іде з міста та вигойкуючи. Гол. II. 477.
Ви́голити, ся. См. Виголювати, ся.
Ви́голодатися. См. Виголоджуватися.
Виголо́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́голодатися, даюся, єшся, гл. Дѣлаться голоднымъ, проголодаться. Виголожуйся ще, — тоді їсти дам. Константиногр. у. Він і ті поїв, бо, звісно, виголодавсь добре. Рудч. Ск. II. 19.
Ви́голос, су, м. Произношеніе; выраженіе. Желех.
Ви́голосити. См. Виголошувати.
Виголо́шувати, шую, єш, сов. в. ви́голосити, шу, сиш, гл. Объявлять, объявить, громко произнести, провозгласить.
Виго́лювати, люю, єш, сов. в. ви́голити, лю, лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб. Стор. II. 81.
Виго́люватися, лююся, єшся, сов. в. ви́голитися, люся, лишся, гл. Выбриваться, выбриться, побриться. Достав.... бритву, виголивсь. Стор. I. 112.
Виго́нити, ню, ниш, гл. = Виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. I. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. I. 194.
