Бога і добро творити та Божою красотою людей веселити. Шевч. 327.
Весели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Веселиться. Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Веселіться ж, люде добрі, гуляйте! Шевч. 306. 2) Радоваться. Я тобою, пташко, веселюся. Шевч. 193.
Весе́лиця, ці, ж. = Весе́лка 1. Ой знати, знати, хто господиня: в неї в світлиці, як в веселиці. Гол. IV. 545. Ум. Весе́личка. Вх. Зн. 6.
Веселі́сінький, а, е. Совершенно, очень веселый. Мил. 162.
Веселі́сінько, нар. Совершенно, очень весело. Господи, як гарнісінько та веселісінько було. О. 1862. IX. 111.
Весе́лість, лости, ж. Веселость, веселіе. Наробили там крику та сміху, радости та веселости. МВ. I. 114. Дай вам, Боже, в стайниці радість, в хижі веселість. Гол. II. 2.
Веселі́шати, шаю, єш, гл. Дѣлаться веселѣе. Желех.
Весе́лка, ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — воню́ча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. I. 131. 3) — чо́ртова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. I. 131. Ум. Весе́лонька, весе́лочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.
Веселко́вий, а, е. Радужный. Уман. III. 231.
Ве́село, нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. II. 20. Ум. Веселе́нько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. Нп.
Весе́лонька и весе́лочка, ки, ж. Ум. отъ весе́лка.
Веселува́ти, лу́ю, єш, гл. Играть свадьбу, гулять на свадьбѣ. Аж тиждень веселували, як Марка женили. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Веселу́ха, хи, ж. 1) Веселая женщина. 2) Шутливое названіе спиртного напитка. Варенухи, веселухи довелось до зволу. Мкр. Н. 38. 3) Лягушка. Вх. Пч. I. 16.
Весе́льце, ця, с. Ум. отъ весло́.
Веселю́х, ха́, м. = Веселуха 3. Вх. Пч. I. 16.
Весі́вка, ки, ж. = Веселка 1. Вх. Зн. 6.
Весі́ленько, ка, с. Ум. отъ весілля.
Весі́лля, ля, с. Свадьба. Дай, Боже, знати, з ким весілля грати. Ном. № 262. Загоїться, поки весілля скоїться. Посл. Відбу́ти, відгуля́ти весі́лля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. Весі́ллям называются и вообще всѣ участники свадьбы: весілля йде до молодої. О. 1862. IV. 30. Ум. Весі́ленько, весі́ллячко. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. Млак. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе. Г. Барв. 208.
Весілча́нин, на, м. Употр. болѣе во мн. ч.: весілча́не. Участники свадебныхъ торжествъ. К. ПС. 38.
Весі́льний, а, е. Свадебный, брачный. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Весільна хустка. Шевч. 318. Чи можуть синове весільні постити? Єв. Мр. II. 19. Весі́льний дім, ха́та. Домъ невѣсты. Мет. МУЕ. III. 82. Весі́льна корогва́. Красный флагъ во время свадебныхъ обрядовъ. О. 1862. IV. 27.
Весі́нний, а, е. = Весняний. Гол.
Весло́, ла́, с. 1) Весло. На човничку парубочок веслами іграє. Мет. 77. 2) Родъ лопатки, которой горшечникъ размягчаетъ глину. Шух. I. 260, 261. 3) Коромысло. Шух. I. 97. Ум. Весе́льце, весе́лечко. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. Pauli.
Веслува́ти, лу́ю, єш, гл. Грести весломъ. Був човен серед моря, а він один на землі і бачив, як вони силкувались, веслуючи. Єв. Мр. VI. 47, 48.
Веслю́га, ги, м. Большого роста человѣкъ. Рк. К. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги. Нп.
Весна́, ни́, ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Весно́ю, на весні́. Весной.
Весні́вка, ки, ж. 1) = Веснянка. 2) Пт. луговой жаворонокъ, Alauda arvensis. Вх. Пч. II. 8.
Веснува́ння, ня, с. Встрѣчено въ формѣ весно́ванє. Весенняя пастьба скота въ полони́нах. Шух. I. 190.
Веснува́ти, ну́ю, єш, гл. Дѣлать весеннія работы; проводить весну. Желех. Дай, Боже, веснувати! Фр. Пр. 152.
Весняни́й, а́, е́. Весенній. Весняна погода. Макс. Зійшло сонце веснянеє — стало пригрівать. Рудч. Чп. 195.
Весня́нка, ки, ж. 1) Весенняя пѣсня.
