Вербо́вий, а, е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда готова. Ном. № 8110.
Вербо́в'я, в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля. Грин. III. 429.
Верболі́з, ло́зу, м. Раст. Salix capraca. ЗЮЗО. I. 134. Верболіз б'є до сліз. Ном. № 13639.
Ве́рбонька, ве́рбочка, ки, ж. Ум. отъ верба.
Вербува́нець, нця, м. Завербовавшійся въ войско. Вх. Лем. 396.
Вербува́ння, ня, с. Вербованіе.
Вербува́ти, бу́ю, єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143. Ой як же нас вербували, злоті гори дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. Нп.
Вербу́нка, ки, ж. Вербовка. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом курки. Ном. № 12511.
Вербунко́вий, а, е. Къ вербованію относящійся. Желех.
Вербу́нок, нку, м. = Вербунка. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку, будеш їсти, будеш пити і в хорошому ходити. Нп.
Верб'я́, б'я́, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золтое верб'я росте. Ном. № 3136.
Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.
Верг, гу, м. Слой. Вх. Зн. 6.
Ве́ргання, ня, с. Бросаніе, швыряніе. Г. Барв. 425.
Ве́ргати, гаю, єш, сов. в. ве́рг(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Ве́ргнути очи́ма. Взглянуть. Ой шила сорочку, — покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти. Гн. II. 64.
Ве́рглик, ка, м. Инструментъ для плетенія лаптей. Мав.... верглик той, що лапті плетуть. Чуб. II. 382.
Ве́рг(ну)ти, ся. См. Вергати, ся.
Вергу́н, на́, м. Сладкое печеніе: хворостъ, хрусты. Сим. 192. Ум. Вергуне́ць, вергу́нчик.
Ве́ре, нар. Въ самомъ дѣлѣ? неужели? Вх. Зн. 6.
Веребе́й, б'я́, м. = Горобець. Чуб. II. 15. Ум. Веребе́йко. Веребейко в стрісі. МУЕ. III. 126.
Вереб'я́чий, а, е. = Гороб'ячий. Чуб. II. 16.
Верев'я́ний, а, е. Веревочный. Слов. Д. Эварн.
Ве́реди, дів, мн. Капризы, прихоти.
Вереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Мѣшать, препятствовать, вредить. Угор.
Вереди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Чваниться. Як ся вередит богацький син: убрався як пан. Вх. Зн. 6.
Вереді́й, ді́я, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха година! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.
Вереді́йка, ки, ж. Капризница, прихотливая, переборчивая.
Вередли́вий, а, е. Капризный, прихотливый. Вередлива коза вовку користь. Ном. № 2630. Вередливе тілки воду варить. Ном. № 2727.
Вередли́во, нар. Капризно, прихотливо.
Вередни́к, ка́, м. 1) = Вередій. 2) Раст. Thlaspi arvense L. ЗЮЗО. I. 138.
Вередни́ця, ці, ж. = Вередійка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться. МВ. I. 26.
Вередо́вний, а, е. = Вередливий. Ну, та й вередовна дитина. Черниг. у.
Ве́реду, меж., обозначающее капризничанье. Встрѣчено въ скороговоркѣ: Вереду-вереду та пасла дівчина череду. Харьк.
Вередува́ння, ня, с. Капризы, прихоти, привередничанье. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 174.
Вередува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. I. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
Вереду́н, на́, м. = Вередій. Левч. 56. Ум. Вередуне́ць, вереду́нчик. Аф. 313.
