Словарь української мови (1924)/верба
| ◀ вера | Словарь української мови В верба |
вербина ▶ |
|
Верба́, би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запилъ. Грин. I. 233. 2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.