Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Вельбі́б, бо́бу, м. Родъ крупныхъ бобовъ. Вх. Лем. 396.
Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.
Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Вельґо́ґор, ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Ве́льми, нар. Очень, весьма. Дорогий шаг до сповіддя, а після сповіддя не вельми. Ном. № 7775. Ішов козак на линію і вельми надувся. Ном. № 792. Радуйся, Хвесе, кіт сало несе! радуйся вельми, бо вже перед дверми. Ном. № 12680. Я маю вельми дорогий крам. Макс. Вельми добре. Кіев. у.
Ве́льмий, а, е. = Великий. Боже єдиний, Боже вельмий! Тепер увесь світ на хабарові стоїть. Кіев. у. Святий Боже, святий вельмий, змилуйся над нами. Кіев. у. Дощ іде, та не вельмий. Васильк. у.
Вельмо́жа, жі, м. Вельможа. Желех.
Вельмо́жество, ва, с. Знать. К. ЧР. 200.
Вельмо́жний, а, е. Знатный, вельможный; могущественный. Доля карає й вельможного й неможного. Ном. № 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. Вельмо́жний па́не. Милостивый государь (титулъ). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.
Вельмо́жність, ности, ж. Знатность. Желех.
Венбе́рь, рю, м. = Имберь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю. Грин. III. 539.
Венге́рка, ки, ж. Родъ сливъ, венгерская слива. Уман. IV. 39.
Ве́нґирь, ря, м. Гарь отъ трубки. Він дриґез або венґир кладе за губу як циган. Екатериносл. у.
Ве́нтерь, ря, м. = Ятір.
Ве́пер, пра, м. 1) Вепрь, дикій кабанъ. Унадився чорний вепер паровинку рити. Гол. IV. 506. 2) Кастрированный свиной самецъ. Вх. Пч. II. 7. Ум. Ве́прик. Гн. I. 130, вепро́к. Гн. I. 129.
Вепри́на, ни, ж. 1) Мясо вепря. 2) Раст. Ribes grossularia. Вх. Пч. II. 35.
Вепро́к, [ка? веприка?], м. Ум. отъ ве́пер. Гн. I. 129.
Ве́ра, нар. Навѣрное. Еще хоць бись пила фіялковий корень, вера уж не будеш нашим дівкам ровень. Гол. IV. 435. Хоць би ти обшила хижечку докола, вера ти не найдеш ньонечка сокола. Гол. IV. 424.
Верба́, би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запилъ. Грин. I. 233. 2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.
Верби́на, ни, ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, роскидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. Ум. Верби́нка. Мнж. 30.
Верби́нець, нця, м. Лоза. Вх. Лем. 396.
Верби́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ верби́на. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Верби́ця, ці, ж. Ум. отъ верба́.
Верби́ч, ча, м. = Вербниця. Чуб. I. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.
Верби́ченька, верби́чка, ки, ж. Ум. отъ верба́.
Ве́рбка, ки, ж. Ум. отъ верба́.
Ве́рблик, ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади. (К. П. Михальчукъ).
Верблю́д, да, м. Верблюдъ. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.
Верблю́дка, ки, ж. Раст. Epilobium tetragonum. Вх. Пч. I. 10.
Верблю́жий, а, е. Верблюжій. Іоан був одягнений у верблюжий волос. Єв. Мт. I. 6.
Верблю́жина, ни, ж. Верблюжье мясо.
Вербля́ниця, ці, ж. Время въ самомъ началѣ весны, когда вербы цвѣтутъ. Вербляниця то ще не весна: і сніг припада, і крупи ідуть. Вх. Зн. 6.
Ве́рбний, а, е. Вербный. — ти́ждень. Вербная недѣля. — неді́ля. Вербное воскресенье.
Вербни́к, ка́, м. Вербовая роща. Кролевец. у.
Ве́рбниця, ці, ж. 1) Вербная недѣля. Прийде вербниця, назад земля вернеться. Ном. № 426. 2) = Вербля́ниця. Желех.
Вербня́к, ка́, м. = Вербник. Желех.
