вас: у вас он якії бухониї, а в нас жилаві. Черниг. у.
Бухті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.
I. Буц! меж., выражающее столкновеніе лбами. Баран-баран буц! Шейк.
II. Буц, ца, м. Насмѣшливое названіе, которое даютъ херсонскіе крестьяне захожему человѣку изъ болѣе сѣверной Малороссіи. Херс. Названіе жителя Подольск. губ., употребляемое крестьянами Черкасскаго у. (К. П. Михальчукъ).
Бу́цати, цаю, єш, сов. в. бу́цнути, ну, неш, гл. Бить, ударить лбомъ (о баранѣ). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.
Бу́цатися, цаюся, єшся, сов. в. бу́цнутися, нуся, нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так, що аж в обидвох ґулі на лобах понабігали. Брацл. у.
Буцега́рня, ні, ж. Арестантская. В буцегарню запруть. Стор. I. 143, 152.
Бу́цик, ка, м. Родъ лепешки, жареной въ маслѣ. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.
Буці́вка, ки, ж. 1) Сортъ яблокъ. 2) Насмѣшливое названіе, которое жители херсонск. губ. даютъ крестьянкамъ изъ болѣе сѣверной Малороссіи.
Бу́цім, нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. I. 26. Буцім спить. Драг. 112.
Бу́цкати, каю, єш, гл. = Буцати. Ходить як овечка, а буцкає як баран. Ном. № 3033.
Бу́цнути, ся. См. Буцати, ся.
Буць, ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Бу́цьо, ця, с. Дѣтск. Яблоко. О. 1862. IX. 118.
Бу́ча, чі, ж. Шумъ, крикъ, тревога. Чуб. II. 434. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
Буча́вий, а, е. Ссохшійся. Які бучаві чоботи! щоб було другого дня вимазать дьогтем, після дощу. Канев. у.
Буча́віти, вію, єш, гл. Твердѣть, сохнуть (о кожахъ).
Буча́к, ка́, м. = Бузьок. Вх. Пч. II. 9.
Бучи́на, ни, ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі, мила, бучини узяти? Чуб. V. 631.
Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
Бу́чність, ности, ж. Пышность, великолѣпіе.
Бу́чно, нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зімно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынк. у. Ум. Бучне́нько.
Бучо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. I. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс. 3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Буче́чок.
Бу́ччя, чя, с. Соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня. Гол. II. 10.
Бучу́лька, ки, ж. Ум. отъ бучуля.
Бучу́ля, лі, ж. = Бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli, II. 85. Ум. Бучу́лька.
Бу́ша, ші, ж. Цилиндрическій сосудъ для соленія рыбы. Черном.
Бу́шки! Дѣтск. = Бусі.
Бу́шля, лі, ж. 1) Самка аиста. Желех. 2) Цапля. Вх. Пч. II. 8.
Бушува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Бушевать. Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума. 2) Оковывать (колеса). Бушовані колеса.
Буя́віти, вію, єш, гл. = Буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. I. 96).
Буя́к, ка́, м. 1) = Байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. I. 96. 3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.
Буя́н, на́, м. Непослушный, упрямый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Буя́ння, ня, с. 1) Быстрый, пышный ростъ. 2) Бушеваніе, буйство. Ев. Л. VIII. 24. Чуб. I. 31. Розбишацьке буяння. К. Кр. 36. І гласу Божого не чули за буянням К. Псал. 145. 3) Свободное, ничѣмъ
