пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Бу́рхвиця, ці, ж. Часть мельницы: доска надъ мучнико́м, въ которой укрѣпленъ лоточо́к. Черниг. у.
Бурхли́вий, а, е. Бурный, бушующій, стремительный. Де взялася бурхливая хвиля, од бережка човничок одбила. Чр. 42.
Бурхну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ бурха́ти. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.
Бурхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Броситься. Бурхнувсь у воду, щоб втопиться. Стор. МПр. 40.
Бурхоті́ти, чу́, чеш, гл. Бушевать. Хвилі бурхотіли, розливаючись по долині. Стор. МПр. 50.
Бурча́к, ка́, м. 1) Журчащій ручей. 2) Струя проточной воды, текущей съ шумомъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г. Барв. 308. Ум. Бурчачо́к. Ном. № 13663.
Бурча́ло, ла, с. Насѣк. Муха жужжалка, Musca vomitoria. Вх. Пч. I. 7.
Бурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Ном. № 1593. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ен. III. 37. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.
Бурчачо́к, чка́, м. Ум. отъ бурча́к.
Бурчи́муха, ха, ж. Оводъ, Oestrus. Вх. Пч. I. 7.
Буршти́н, ну, м. Янтарь. Желех.
Бурштино́вий, а, е. Янтарный.
Бурьови́й, а, е. Относящійся къ бурѣ. ЕЗ. V. 52.
Бу́ря, рі, ж. Буря. Чорне море вітер-буря колихає. Чуб. V. 935. Схопилась велика вітряна буря. Ев. Мр. IV. 37.
Буря́к, ка́, м. 1) Свекла, Beta vulgaris. ЗЮЗО. I. 114. На дога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. Говоритъ объ одномъ, а намекаетъ на другое. Ном. 2) Кушанье изъ изжаренной свеклы. Маркев. 151. 3) Носящій бурку? Сомнительное слово, встрѣченное лишь въ фальсифицированной думѣ „Татарскій походъ Серпяги“, напечатанной впервые Срезневскимъ: Усіх татар-буряків розбивали й пліндрували. Запор. Стар. I. 85—86. Ум. Бурячо́к, буряче́чок.
Буряко́вий, а, е. 1) Свекловичный. Зеленіють.... поля буряковим листом. Левиц. I. 24. 2) Темно-красный. Бурякова краска. Кв.
Бурякови́ння, ня, с. Листья свеклы.
Бур'я́н, ну́, м. Сорная трава. Чуб. V. 670. Лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. III. 38. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур'яном, усяким квітом. Нп. Ум. Бур'яне́ць, бур'я́нчик. Чуб. V. 1034. Ув. Бур'яню́ка.
Бур'янни́к, ка, м. Порода небольшого чернобураго медвѣдя, обитающаго въ бур'яна́х и кустарникахъ. Вх. Пч. II. 7.
Бур'яни́на, ни, ж. Стебель сорной травы. Рудч. Ск. I. 208. На городі бур'янина. Грин. III. 656. Ум. Бур'яни́нка.
Бур'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Заростать сорной травой. Город бур'яніє. Богод. у.
Бур'янува́тий, а, е. 1) Смѣшанный съ сорными травами. Бур'янувате сіно. Константиногр. у. 2) Заросшій сорными травами. Бур'януваті городища. К. ХП. 130.
Бур'янува́тіти, тію, єш, гл. = Бур'яніти.
Бур'я́нчик, ка, м. Ум. отъ бур'ян.
Бур'яню́ка, ки, м. Ув. отъ бур'ян.
Буря́ти, ря́ю, єш, гл. = Бурити 1. Мусю верх хижі буряти. Вх. Уг. 229.
Бурячи́ння, ня, с. = Буряковиння.
Бурячко́вий, а, е. = Буряковий.
Буря́чник, ка, м. Свекловичная плантація. Сумск. у.
Бурячо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ буряк. 2) мн. Раст. Polygonum orientale L. ЗЮЗО. I. 132.
Буря́чча, ча, с. Соб. отъ буряк.
Бу́сель, сля, м. Аистъ. Ном. № 13807. Вх. Пч. I. 16. Ум. Бу́селько.
Бу́сень, сня, м. = Бусель. Ном. № 324.
Бу́сі. Дѣтск.: падать, упасть, упадешь. О. 1861. VIII. 8.
Бусленя́, ня́ти, с. Дѣтенышъ аиста. Ум. Бусленя́тко, бусленя́точко.
Бусли́ний, бусля́чий, а, е. Относящійся къ аисту.
Бу́сол, сла, м. = Бусель. Драг. 8.
Бусурка́ня, ні, ж. = Босорканя. МУЕ. III. 45.
Бусурма́н и бусурме́н, на, м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи ці-
