Словарь української мови (1924)/бурчак
◀ бурхотіти | Словарь української мови Б бурчак |
бурчало ▶ |
|
Бурча́к, ка́, м. 1) Журчащій ручей. 2) Струя проточной воды, текущей съ шумомъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г. Барв. 308. Ум. Бурчачо́к. Ном. № 13663.