ловѣкъ. А потім бачиш: той бідняк, хто його знає коли й як, землі накупить, хазяйнує. Гліб.
Бідня́ка, ки, об. = Бідняга. Кричить бідняка: нічого сам не зробить. Рудч. Ск. I. 144. Так і видно, що бідняка вареників хоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 557). Серця не раньте дівчині бідняці. Рудан. I. 36. Ум. Біднячка. Іде качка і малесенькі каченята веде. Маленькі біднячки поприставали. Чуб. II. 302.
Бідня́ство, ва, с. = Бідність = Біднівство. Дома він кинув таке бідняство, а застав — уже ї всьо. Гн. II. 174.
Бідня́чка, ки, об. Ум. отъ бідняка.
Бідола́га, ги, об. = Бідолаха. Драг. 212. Грин. II. 169. Побила його бідолагу. Чуб. I. 254.
Бідола́жний, а, е. = Бідолашний. Стор. М. Пр. 39.
Бідола́йчик, ка, м. Бѣдняжка. Встрѣчено въ пѣснѣ какъ эпитетъ зайца: Ой ти, зайчику-бідолайчику. О. 1861. XI. Св. 46.
Бідола́к, ка, м. = Бідолах. Вх. Зн. 3.
Бідола́ка, ки, об. = Бідолаха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. II. 143.
Бідола́х, ха, м. и бідола́ха, хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. II. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. Ум. Бідолашка, бідолашечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв. 455. Як вона тут, бідолашка, повертається? Мир. ХРВ. 55.
Бідола́шний, а, е. Горемычный, бѣдный, несчастный.
Бі́донька, ки, ж. Ум. отъ біда.
Бідора́ка, ки и бідора́ха, хи, об. = Бідолаха.
Бідо́та, ти, ж. 1) = Біднота 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67. 2) = Біднота 2. Сим. 235.
Бідочка, ки, ж. Ум. отъ біда.
Бідува́ння, ня, с. Бѣдствованіе. Не гайся до мене озватись під час тяжкого бідування. К. Псал. 230.
Бідува́ти, ду́ю, єш, гл. Бѣдствовать, терпѣть несчастье. П'є п'яниця неділю.... п'є п'яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.
Біду́ля, лі, об.? Уже мене обрехали білецькі бідулі. Гол. III. 388.
Бідя́га, ги, об. = Бідолаха. Черк. у.
Бієць, бійця, м. Боецъ, борецъ. Дивитись на бійців хватались. Котл. Ен.
Біжа́к, ка́, м. Степная узенькая тропинка. Новомоск. у.
Біжа́чий, а, е. = Бігучий. Голосочок був у неї наче струмочок прудко біжачий. МВ.
Бижба́, би́, ж. Божба. Кв. (Желех.).
Біждерев, ва, м. Біждерево, ва, с. Раст. Artemisia campestris. Вх. Пч. I. 8. Ум. Біждеревочок. Шейк.
Біжка́, нар. Бѣгомъ. Біжка добіг би, не то що ходою. Зміев. у.
Бі́жний, а, е. Біжний кіне́ць не́вода. Та сторона невода, которую забрасываютъ, заводятъ. Черном.
Біжни́к, ка́, м. Полочка для иконъ. Константиногр. у.
Біжни́ця, ці, ж. 1) = Божниця. 2) Храмъ. Соломон біжницю ставив. Гн. I. 51.
Біз, бо́зу, м. = Буз. Владим. у. Волын. г.
Бізува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Ручаться, утверждать. Желех. 2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати. Федьк. 3) — дара́бою. Управлять плотомъ. Желех.
Бізува́тися, зу́юся, єшся, гл. Браться за что. Вх. Зн. 3. Не найшли нікого, хто би ся бізував відмолодити царівну. Гн. I. 107.
Бізу́н, на́, м. 1) Нагайка, арапникъ. К нему прибігає бізуном го затинає. Гол. I. 7. Голий, як бізун. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщикъ; рулевой. Желех.
Бізце́м, нар. = Бігцем. Каменец. у.
Бізьде́рево, ва, с. = Бузьдерево. Вх. Пч. I. 10.
Бій, бо́ю, м. 1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Бо́єм увійти́. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133. 2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г. 3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб. 4) Боязнь, страхъ. Ма́є бо́я. Боится. Фр. Пр. 114.
Бі́йзько, нар. = Бійно. Серце у мене як не вискочить, і бійзько, і якось весело. О. 1862. VII. 41.
