Бетоніка, ки, ж. Раст. Betonica officinalis. Вх. Пч. II. 29.
Бефе́ль, ля, м. Приказъ. А вахмайстер попереду бефель їм видає. Гол. I. 145.
Бех! меж. 1) Бухъ! (о паденіи). 2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. I. 284.
Бех, ха, м. 1) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 2) Въ заклинаніяхъ употребл. какъ болѣзнь, родственная съ бешихою. Богородице Діво! прошу тебе вишептать і вимовить бех і бешиху. Чуб. I. 115.
Бе́хати, хаю, єш, одн. в. бе́хнути, ну, неш, гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113.
Бе́хатися, хаюся, єшся, сов. в. бе́хнутися, нуся, нешся, гл. Падать, упасть съ шумомъ, грохнуться. Як би не вона, бехнулась би перед усіма. Г. Барв. 398.
Бе́цма́н, на́, м. Неповоротливый человѣкъ, увалень, дубина, балбесъ. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.
Бе́цма́нка, ки, ж. р. отъ бецман.
Бець, ця, м. Родъ большого хлѣба? Беця їм спечу. Мнж. 98.
Бецько́м, нар. — посну́ти. Крѣпко заснуть. Желех.
Бецяти, цяю, єш, гл. Дѣтск. испражняться. Вх. Лем. 391.
Бе́чка, ки, ж. = Торок 2. МУЕ. III. 25.
Беше́ги, шег, ж. мн. Заразительныя болѣзнетворныя вещества. Заніс бешеги до нашого села. Вх. Зн. 3.
Беше́зни́к, ка, м. Раст. Paris quadrifolia. Шух. I. 20, 46, 22.
Беши́ха, хи, ж. Болѣзнь: рожа, рожистое воспаленіе. Чуб. I. 116. Х. Сб. VII. 416. Мил. М. 95. Ув. Беши́шище. Мил. М. 96.
Беши́шник, ка, м. 1) Раст. Chenopodium hybridum L. ЗЮЗО. I. 116. Мил. М. 96, 11. 2) = Бешиха. Драг. 27, № 11, статья 4.
Бе́шкет, ту, м. 1) Скандалъ, безчестіе, посрамленіе. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шумъ, смятеніе. Шейк.
Бешке́т, ту, м. = Бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Зміев. у.
Бешке́тний, а, е. Скандальный, скандалезный.
Бешме́т, та, м. Особый родъ верхней одежды, бешметъ; кафтанъ, носимый подъ черкескою. Стор. II. 18. ЕЗ. V. 6. (Черном.).
Бе́шпет, ту, м. = Бе́шкет. Цю ніч вони мені бешпет зробили, усі копи побили. Сумск. у.
Бешпе́тити, чу, тиш, гл. Пачкать, гадить. Мухи бешпетять стіни.
Бе́штання, ня, с. Брань, нагоняй.
Бе́штати, таю, єш, гл. Бранить, срамить, давать нагоняй. Я його вже добре бештав. Шейк. Бештає за гріхи вдівця молодого. Рудан. I. 158.
Бещад, да, м. = Бескид 2. Вх. Уг. 227.
Бждирка, ки, ж. Рыба Phonixus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
Бжів, ва, м. = Чміль. Вх. Пч. I. 5.
Бжі́лка, ки, ж. = Бджілка.
Бжола́, ли́, ж. бжоляни́к, ка, м. и пр. = Бджола, бджоляник и пр.
Бжоляникува́ти, ку́ю, єш, гл. = Пасішникувати. Волч. у. (Лободовск.).
Бжук, ка, м. Навозный жукъ, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27.
Бжун, на, м. = Бжук. Желех.
Бжуні́ти, ню́, ниш, гл. Жужжать. Желех.
Бзди́кати, каю, єш, гл. = Бздіти.
Бздикну́ти и бздикону́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ бздикати.
Бздила́, ли́, ж. Жукъ вонючка, Blaps. Мнж. 176.
Бзди́ни, бздин, ж. мн. 1) Газы въ желудкѣ. 2) = Бздюха 1? Рветься як бздини. Шейк.
Бзді́ти, бздю, бздиш, одн. в. бздну́ти, ну́, неш, гл. Бздѣть, испускать, испустить вѣтры. Ном. № 12577. Дід перднув, баба бзднула — і хата потонула. Нар. сказка. Не бзди гостро, бо уріжешся. Посл. Канев. у.
Бздо́, да, с. Газы въ желудкѣ, вѣтры.
Бзду́н, на́, м. Часто испускающій вѣтры (см. Бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. Бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно. Кременч. у.
Бздюха́, хи́, ж. 1) Родъ гриба: дождевикъ, Lycuperdon Bovista L. 2) Насѣкомое: вонючка. Ум. Бздюшка.
Бзина́, ни, ж. = Бузина. Желех. Шух. I. 18. ЕЗ. V. 89.
Бзино́вий, а, е. = Бузиновий. ЕЗ. V. 89.
Бзича́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Вх. Лем. 391.
