Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/16

Ця сторінка вичитана

А в горобейка
Жінка маленька,
Сидить на кілочку,
Пряде на сорочку.
Що виведе нитку —
Горобцю на свитку;
Зостануться кінці —
Горобцю на штанці;
Зостануться торочки —
Горобцю на сорочки.

— Ну, вже всюди побували. Час і до дому!

— А в качечки? — нагадує Оксанка.

— А в жучка? А в мишки? — каже Бусик.

— Ну, поїдем і до них! — одказує тато.

Качка йде,
Каченят веде
На напасочку,
На порясочку,
На холодну водицю,
На зелену травицю.
Ках, — ках, — ках!

Ой, летів жук, жук, —
Та у воду пук.
Прибігає жукова мати
Жука рятувати.
— Подай, подай, жучку,
Та правую ручку!

Танцювали миші
По бабиній хижі,
Стало бабі за танець, —
Ззіли миші буханець.

 Ой ви, миші, мишенята,
 Сивенькиї шкурки!
 Нащо бабу зграбували,
 Наче тії турки?

Ви ж буханчика іззіли,
Поточили крупці,
І маківки всі погризли
Бабусі-голубці!