буханець

буханець

Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлеб. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Один хлеб. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчок, тумак. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлеб. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Один хлеб. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчок, тумак. Іноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924