Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
журно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жу́рно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. II. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.