Словник української мови (1937)/жовнір
| ◀ жовни | Словник української мови Ж жовнір |
жовнірство ▶ |
|
Жовні́р, ра, м. Солдат. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, а я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовні́рик, жовні́ронько, жовні́рочок.