Словник української мови (1937)/жовни

by Борис Грінченко

◀ жовна

Словник української мови Борис Грінченко Ж жовни

жовнір ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Жо́вна́, ни́, ж. Пт.: а) иволга. Лебед. у.; б) дятел зеленый. Вх. Пч. II. 13; в) — зеле́на. Дятел зеленый. Вх. Лем. 414; г) — тарча́ста. Пестрый дятел. Вх. Лем. 414; д) — чо́рна. Черный дятел. Вх. Лем. 414.

II. Жо́вна и жо́вни, с. мн. Опухоль желез на шее, желваки, актиномикоз. Розхрістана, простоволоса і як в намисті вся в жовнах. Котл. Ен. III. 11. Обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки. Св. Л. 303. Жовна викладаються. Богод. у.