Словник української мови (1937)/жижка

by Борис Грінченко

◀ жижель

Словник української мови Борис Грінченко Ж жижка

жижкати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. от жижа. 2) Подколенок, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дрижать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задрижали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жигавка. ЗЮЗО. I. 140.