Словник української мови (1937)/живцем
| ◀ живущий | Словник української мови Ж живцем |
живчик ▶ |
|
Живце́м, нар. Живьем. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.