Словник української мови (1937)/животина
| ◀ животик | Словник української мови Ж животина |
животинник ▶ |
|
Животи́на, ни, ж. 1) Живот. 2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.