Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жадно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жа́дно, нар. 1) Желательно. Що на людях видно, то і собі жадно. Ном. № 4804. 2) Жадно. Ні, не плаче: змія люта жадно випиває його сльози. Шевч. 178.