Словник української мови (1937)/діти
| ◀ дітвора | Словник української мови Д діти |
дітки ▶ |
|
Ді́ти, те́й, с. мн. от дитя. Дети. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зимувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. З діте́й вихо́дити. Выходить из детского возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. МВ. II. 36. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Дітки, ще короткий час я з вами. Єв. І. XIII. 33. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. МВ. II. 17.
Ді́ти, ся. См. Дівати, ся.