Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дівати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Діва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ді́ти, ді́ну, ді́неш, гл. Девать. Рудч. Ск. II. 1 Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.