Словник української мови (1937)/дівчина
| ◀ дівчин | Словник української мови Д дівчина |
дівчинин ▶ |
|
Ді́вчи́на, ни, ж. 1) Девица, девушка, девочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. I. 7. 2) Также: Кра́сна ді́вчина. Название девушки, стоящей около матері в игре в во́рона. Маркев. 71. 3) Ді́вчина з ві́драми. Одно из созвездий. Дещо. 37. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. Мн. ч. не имеет, а в необходимых случаях употребляется мн. ч. от дівча: дівча́та (см. Дівча).