Словник української мови (1937)/дівчин
| ◀ дівчачий | Словник української мови Д дівчин |
дівчина ▶ |
|
Ді́вчин, ді́вчинин, на, не. Девушкин. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Мет. 24. Ой ішов же я через дівчинині сіни. Чуб. III. 174.