Словник української мови (1937)/духовний

by Борис Грінченко

◀ духовитий

Словник української мови Борис Грінченко Д духовний

духовниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Духо́вний, а, е. 1) Духовный, к духовенству относящийся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = Духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. 125. Боронячи народну Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим. К. Бай. 7.