Словник української мови (1937)/дружчити

by Борис Грінченко

◀ дружонько

Словник української мови Борис Грінченко Д дружчити

друзки ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дру́жчити, чу, чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька… не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. См. Дружкувати.