Словник української мови (1937)/дотлівати
| ◀ доткнути | Словник української мови Д дотлівати |
дотля ▶ |
|
Дотліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. дотлі́ти, лі́ю, єш, гл. Дотлевать, дотлеть. Тліла іскра, тихо дотлівала на розпутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236.