Словник української мови (1937)/дотепа

by Борис Грінченко

◀ дотеп

Словник української мови Борис Грінченко Д дотепа

дотепер ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доте́па, пи, ж. 1) Способность, уменье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловек.