Словник української мови
Борис Грінченко
Д
достача
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, следуемая мельнику за помол? 2) Изобилие. 3) Необходимый для работы материал. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.