Словник української мови (1937)/досвідчатися
| ◀ досвідчати | Словник української мови Д досвідчатися |
досвідчення ▶ |
|
Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. 1) Ссылаться на чье-либо свидетельство до какого-либо времени. 2) Убеждаться, убедиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люди не досвідчились. Г. Барв. 168.