Словник української мови (1937)/дорікання
| ◀ дорізуватися | Словник української мови Д дорікання |
дорікати ▶ |
|
Доріка́ння, ня, с. Укоризна, упрекание, упрек. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Ездри і Неемії богозневагою. К. Іов. VII. Було не витерпе її дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів. Стор. М. Пр. 153. Занедбали паненята дорікання мого брата. К. Досв. 48.