Словник української мови (1937)/допоминати
| ◀ допоминання | Словник української мови Д допоминати |
допоминатися ▶ |
|
Допомина́ти(ся), на́ю(ся), єш(ся), гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминає, той допоминає. Ном.
| ◀ допоминання | Словник української мови Борис Грінченко Д допоминати |
допоминатися ▶ |
|
Словник української мови — Д
допоминати
Борис Грінченко
1937
Допомина́ти(ся), на́ю(ся), єш(ся), гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминає, той допоминає. Ном.