Словник української мови (1937)/допит

by Борис Грінченко

◀ дописуватися

Словник української мови Борис Грінченко Д допит

допитати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

До́пит, ту, м. Допрос. І силою, і правдою великий, нікому він на допит не відкаже. К. Іов. 83.