Словник української мови (1937)/допивати

by Борис Грінченко

◀ допертися

Словник української мови Борис Грінченко Д допивати

допиватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Допива́ти, ва́ю, єш, сов. в. допи́ти, п'ю, п'є́ш, гл. 1) Допивать, допить. Не допивай, не доливай, — не будеш п'яний. Ном. № 11449. Чом ви… пива не допиваєте? ЗОЮР. I. 224. 2) Пить сколько хочется. Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Чуб. V. 928. Сама не з'їсть і не доп'є, — його нагодує. Шевч. 105.