Словник української мови (1937)/долігливий

by Борис Грінченко

◀ долігати

Словник української мови Борис Грінченко Д долігливий

долігливість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Долі́гливий, а, е = Долегливий. А вже батько у позивах долігливий: поти гроші тратить, поти пнеться, поки свого доб'ється. Черном. Нужда доліглива, що їсти нічого. Валк. у.