Словник української мови (1937)/долігливий

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
долігливий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Долі́гливий, а, е = Долегливий. А вже батько у позивах долігливий: поти гроші тратить, поти пнеться, поки свого доб'ється. Черном. Нужда доліглива, що їсти нічого. Валк. у.