Словник української мови (1937)/долупити

< Словник української мови (1937)

◀ долупатися

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
долупити

долупитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Долупи́ти, плю́, пиш, гл. Окончить сдирание чего-нибудь.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/долупити&oldid=642020