Словник української мови (1937)/доложити
| ◀ доловлювати | Словник української мови Д доложити |
долок ▶ |
|
Доложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959. 2) Доложить. Щоб туди люди не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.