Словник української мови (1937)/докінчати

by Борис Грінченко

◀ докінчання

Словник української мови Борис Грінченко Д докінчати

докінчити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Докінча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.