Словник української мови (1937)/докупати
◀ докуль | Словник української мови Д докупати |
докупатися ▶ |
|
I. Докупа́ти. См. Докупувати.
II. Докупа́ти, па́ю, єш, сов. в. докупи́ти, плю́, пиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.