Словник української мови (1937)/доконтетувати
| ◀ доконечний | Словник української мови Д доконтетувати |
докончати ▶ |
|
Доконтетува́ти, ту́ю, єш, гл. Докормить, прокормить до какого-либо времени. Віл той, що встав, каже… «Хазяїн наш щось дуже мало паші має. До весни ще далеко, — чим він нас доконтетує до весни? Драг. 3.