Словник української мови (1937)/доколінчитися
| ◀ доколінниці | Словник української мови Д доколінчитися |
доколоти ▶ |
|
Доколі́нчитися, чуся, чишся, гл. Побить до того, что… Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло. Г. Барв. 315.