Словник української мови (1937)/доканати
◀ доказувати | Словник української мови Д доканати |
докандибити ▶ |
|
Докана́ти, на́ю, єш, гл. 1) = Доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.