Словник української мови (1937)/дозвоління
◀ дозволити | Словник української мови Д дозвоління |
дозволяти ▶ |
|
Дозволі́ння, ня, с. = Дозвіл. Левиц. I. 310. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, киселище і бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86.