Словник української мови (1937)/додибувати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
додибувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доди́бувати, бую, єш, сов. в. доди́бати, баю, єш, гл. Доходить, дойти с трудом. А я ледве додибала до вашої хати. Шевч. 112.