Словник української мови (1937)/догулювати
| ◀ догукатися | Словник української мови Д догулювати |
догулюватися ▶ |
|
Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люди да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.