Словник української мови (1937)/догукатися

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догукатися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Догука́тися, ка́юся, єшся, гл. Дозваться, докричаться. Ані достукаєшся, ані догукаєшся. Киев. Насилу догукався хлопця. Васильк. у.