Словник української мови (1937)/договорювати
| ◀ договорити | Словник української мови Д договорювати |
договорюватися ▶ |
|
Догово́рювати, рюю, єш, сов. в. договори́ти, рю́, риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить речь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.