Словник української мови (1937)/договорити
◀ договірний | Словник української мови Д договорити |
договорювати ▶ |
|
Договори́ти, ся. См. Договорювати, ся.
◀ договірний | Словник української мови Борис Грінченко Д договорити |
договорювати ▶ |
|
Словник української мови — Д
договорити
Борис Грінченко
1937
Договори́ти, ся. См. Договорювати, ся.